George Stevens

Джордж Стівенс — видатний американський кінорежисер, продюсер, сценарист та оператор. Отримав дві статуетки «Оскар» за найкращу режисерську роботу. Починав як оператор, працюючи над короткометражним комедіями за участю Лорела і Харді. Першим його повнометражним фільмом була серійна комедія «Коени і Келлі в біді» (1933). Справжнім режисерським проривом став для нього фільм «Еліс Адамс» (1935) з Кетрін Хепберн. В кінці 1930-х поставив кілька фільмів з Джинджер Роджерс і Фредом Астером, в 1940 — «Нічне чергування» (1940) з Керол Ломбард. Під час Другої світової війни служив в Войсках зв'язку, в 1943—1946 очолював кінопідрозділ. Знімав кінохроніку: операцію «Нептун», звільнення Парижа, зустріч на Ельбі, звільнення ув'язнених з таборів Дубен і Дахау. Стівенс допомагав у підготовці табірної хроніки для показу на Нюрнберзькому процесі. У 2008 році кінохроніка Стівенса була включена в Національний реєстр фільмів. Військовий досвід Стівенса позначився на його роботах — вони стали більш драматичними. «Я пам'ятаю маму» (1948) — останній фільм, що містить комічні сцени. Стівенс найбільш відомий за фільмами «Місце під сонцем», «Шейн», «Щоденник Анни Франк», «Гігант», «Найбільша з коли-небудь розказаних історій». Останньою його роботою став фільм «Єдина забава в містечку» (1970) з Уорреном Бітті і Елізабет Тейлор. У тому ж році він очолив журі 20-го Берлінського кінофестивалю.